Читайте найменшим дітям другу частину добрих казок. Ці твори написані для малят китайськими авторами і перекладені пані Барановою Л. В.
Обкладинка книги «Найщасливіший острів»
Текст, наведений у [квадратних] дужках, призначений вчителям для використання на уроці китайської мови для дітей. Зазвичай його можна не читати*.
Довгоносий та коротконосий
Автор: Є Цзюнь
Слоненятко та Поросятко грають із м’ячем
Одного разу Слоненятко [якого звали Xiao3 Xiang4] та Поросятко [якого звали Xiao3 Zhu1] гралися з м’ячем. Потім побилися через нього і впали в канаву. Коли вибралися звідти, дивляться: обоє з голови до ніг у бруді та глині. Заплакали Слоненятко з Поросятком, і пішли додому.
Вдома Слониха [яку звали Da4 Xiang4] не помітила в синові нічого незвичайного і протрубила Поросятку:
— Ой, з ким ти побився? Так тобі ж хобота відірвали!
А Свиня [яку звали Da4 zhu1] вдома теж подивилася на брудне Слоненятко і зарохкала до нього:
— Ой, хто ж тобі рильце витягнув? Знову з кимось побився!
Схопили Слониха [Da4 Xiang1] і Свиня [Da4 zhu1] дітей і потягли до лікарні. А тамтешній лікар, Ведмідь [Xiong2], був підсліпуватим.
Слониха і Свиня повели дітей в лікарню до лікаря Ведмедя, який був підсліпуватим
— Лікарю, подивіться, моєму синові хобота відірвали! — Трубить Слониха.
— А у мого сина рильце витягнули! — Кувікає Свиня.
Від їхніх криків у Ведмедя голова пішла обертом.
Від криків тварин у Ведмедя голова пішла обертом
Протер він свої очі та загарчав:
— Не галасуйте, я знаю, що робити!
Дістає він гострого ножа, голку, нитку і цілий жбан якогось зілля, вказує на Слоненятко та й каже:
— Ану ж бо, Свинко, відріж у свого сина зайвий шматок носа!
Потім вказує на Поросятко:
— А ти, Слонихо, приший цей зайвий шматок своєму синові!
— Не треба різати, не треба пришивати! — Заверещали злякано Слоненятко [/Xiao3 Xiang4] та Поросятко [/Xiao3 Zhu1], вискочили з лікарні і — навтьоки. А Свиня з Ведмедем — за ними.
Бігли звірята, бігли, весь час озиралися і не помітили, як впали у ставок. А в ставку вода чиста — ось вони одразу і відмилися. Виходять на берег і сміються радісно. Слониха обняла свою дитину і трубить:
— Дивіться, у мого сина знову хобот виріс!
Свиня обняла Поросятко:
— А у мого рильце знову стало рильцем!
Ведмідь закліпав своїми підсліпуватими очима:
— Дивно! Обидва носи виправилися без усякої операції!
А Слоненятко [/Xiao3 Xiang4] та Поросятко [/Xiao3 Zhu1] відтоді вирішили більше не битися. Адже якщо з їхніми носами дійсно щось трапиться — так легко, як цього разу, не відбудуться.
Слоненятко та Поросятко вирішили більше не битися
Як світлячок друга шукав
Сунь Юцзюнь
Літніми вечорами Світлячок [якого звуть Ying2] запалює свій блакитний ліхтарик і літає, літає понад травою. Що він робить? Виявляється, шукає друга.
Світлячок зі своїм блакитним ліхтариком літає над травою і шукає друга
Адже, у кожного з вас є друг, іноді навіть багато друзів. А у світлячка не було жодного. Але він знав, що з друзями добре і весело можна гратися. Ось йому і захотілося мати друга. Засвітив він ліхтарика й полетів.
Світлячок літав і побачив Цвіркуна
Літав світлячок [/Ying2], літав і раптом почув у траві якісь звуки. Посвітив ліхтариком і бачить: Цвіркун [якого звали Zha4meng3] стрибає, кудись поспішає. Світлячок гукнув його:
— Цвіркунчику, Конику!
— Що? — Зупинився той.
— Хочеш стати моїм другом? — Запитав Світлячок.
— Так, хочу, — погодився Коник-стрибунець.
— Тоді пішли зі мною, пограємо! — Радісно вигукнув Світлячок [/Ying2].
— Добре, але тільки трохи пізніше. Зараз я повинен знайти свого молодшого брата. Він щойно пустував тут і кудись поскакав. Вже темніє, а його все немає. Мама хвилюється, веліла мені розшукати його. Ти з’явився саме вчасно. Допоможи мені, посвіти, будь ласка, на дорогу!
— Не можу я цим займатися, я повинен шукати друга! — Заявив світлячок і, піднявши свій ліхтарик, полетів далі. Летів він, летів і раптом знову чує в траві якийсь звук. Посвітив він знову ліхтариком і побачив мурашку [на ім’я Gong1yi3]. Біжить мурашка, а за спиною у неї великий мішок. Світлячок і кричить йому:
— Агов, мурахо!
— Що? — Питає та.
— Чи не хочеш ти стати моїм другом?
— Хочу, — відповідає мураха [/Gong1yi3].
— Тоді ходімо зі мною грати! — Зрадів Світлячок.
— Гаразд, пограємо, але трохи згодом. Зараз я маю віднести додому мішок, але я трохи заблукав. Будь ласка, посвіти мені, покажи дорогу!
— Не можу я цим займатися, бо повинен шукати собі друга! — Сказав Світлячок і полетів далі. Чим він зайнятий? Чого він хоче? Все друга шукає.
Світлячок шукає друга, не помічаючи того, кому потрібна допомога і хто міг б стати його другом
— Так і не знайшов?
— Ні, не знайшов.
А ти малюк, знаєш, як знайти справжнього друга? Навчи скоріше Світлячка!
* Рекомендація для вчителів. На уроці китайської мови важливо враховувати рівень сприйняття дітей. Так, наприклад, при першому прочитанні казки можна читати «китайське ім’я» лише головного героя. Потім, задаючи питання по казці (наприклад, «про що казка?») Можна перевірити ступінь засвоєння дітьми «імені» головного героя. Якщо ім’я засвоєно, а дитина через деякий час попросить прочитати казку знов, то можна озвучити китайські назви й інших героїв казки.
Комментарии: